Витрати на розробку документації та ведення бази знань ніколи не сприймались менеджерами й замовниками як корисна робота. Документація завжди програвала конкуренцію за бюджет і час новим фічам: її писали в останню чергу, оновлювали ще пізніше, а найчастіше — не оновлювали взагалі. Знання про те, «як воно насправді працює», залишалось у головах кількох ключових виконавців.

З появою ШІ-агентів ця конструкція перестала працювати. Агент не має доступу до знань, що не зафіксовані. Він не добудує контекст із коридорної розмови, не пригадає, чому три роки тому зробили саме такий виняток, і не запитає в колеги за сусіднім столом. Він прочитає рівно те, що написано, — і зробить рівно те, що прочитав. При цьому він не повідомить, що йому чогось бракує: він упевнено видасть результат. Ключова небезпека — не відмова, а переконлива відповідь на недостатніх даних.

Перша частина присвячена розмежуванню: де ШІ дає ефект, а де — імітацію ефекту. Ми пропонуємо практичний критерій із двох ознак — чи зафіксовані правила поза головами людей і чи можна перевірити результат за наперед визначеним критерієм. Окремо розберемо, чому менеджерські задачі — оцінка строків, пріоритизація, оцінка ризиків, вибір підрядника, рішення щодо людей — потрапляють у «червону зону» непропорційно часто. Причина не в їхній технічній складності, а в тому, що управлінське знання тримається на контексті й неписаних домовленостях, і його не прийнято описувати.

Друга частина — досвід використання Spec-Driven Development на реальних проєктах. Головне спостереження: базу знань не потрібно (і неможливо) написати «спочатку, а потім почати роботу». Вона нарощується ітераційно, і кожна виконана задача має залишати по собі оновлений артефакт. Звідси зміна пріоритетів: підбиття підсумків ітерації та оновлення документації перестають бути гігієнічною процедурою і стають операцією, що безпосередньо визначає продуктивність наступної ітерації.

Головна теза. Документація перетворилась із витрат на актив. Не тому що змінилось ставлення менеджерів, а тому що з’явився інструмент, який без неї не працює. І це, ймовірно, найкраще, що сталося з корпоративною документацією за останні двадцять років.

Для кого: бізнес-аналітики, системні аналітики, проєктні менеджери, власники продуктів, керівники ІТ- та операційних підрозділів. Попередніх знань про Spec-Driven Development не потрібно.

Дмитро Лозовицький — EPAM, Chief Business Analyst, GCF Program Manager. IIBA Ukraine Chapter — Director of Competence Growth. Ph.D. in Economic Science. У виступі — менеджерські задачі, які найчастіше потрапляють у «червону зону», і чому саме управлінське знання виявляється найменш придатним для ШІ.

Олександр Москалюк — співзасновник УБАК. У виступі: практичне використання Spec-Driven Development і побудова бази знань безпосередньо в процесі роботи.